ПЕРИОПЕРАЦІЙНИЙ МЕТАБОЛІЗМ У ПАЦІЄНТІВ З ТИРЕОТОКСИКОЗОМ, МОЖЛИВОСТІ ЙОГО КОРЕКЦІЇ

Анотація

Резюме. У минулому, хірургія щитоподібної залози була найпоширенішою причиною виникнення тиреотоксичного кризу, але останнім часом, передопераційні препарати, які створюють еутиреоїдний стан перед операцією, дещо покращили результати лікування. Тому, анестезіологічне забезпечення таких оперативних втручань має дуже важливе значення.

Мета дослідження – оцінити можливості використання дексмедетомідину для периопераційної корекції метаболізму при загальному знеболюванні під час тиреоїдектомії у хворих тиреотоксикозом.

Матеріал і методи. Дослідження було проспективним, не рандомізованим. Для дослідження залучені 137 пацієнтів (53 чоловіки та 84 жінки, віком від 21 до 76 років) з тиреотоксикозом, яким були проведені планові тиреоїдектомії під загальним знеболюванням, з використанням інгаляційного анестетика севофлюрана та наркотичного анальгетика фентаніла в умовах низько-поточної штучної вентиляції легень. Периопераційний моніторинг був доповнений використанням непрямої калориметрії. Ступінь передопераційного ризику пацієнтів - ASA IІI-ІV. У групі І ( n=71), ситуаційно, при ЧСС> 90 уд./хв., внутрішньовенно вводився селективний β-адреноблокатор есмололу гідрохлорид (25-50 мкг×кг^-1×хв^-1), під контролем ЕКГ та показників гемодинаміки, до нормалізації ЧСС. У групі ІІ (n=66) - дексмедетомідин (0,1 мкг×кг^-1×год.^-1).

Результати. Вихідні показники метаболізму в обох групах були високі та складали, відповідно, 830±15 кал×хв^-1×м^-2 в групі І та 832±13 кал×хв^-1×м^-2 в групі ІІ, що значно перевищувало їх базальний рівень (p<0,01). На етапі індукції наркозу, в групі І виявлена депресія гемодинамічного профілю, ймовірно пов’язана з ефектом введення есмололу гідрохлориду, що призвело до зниження транспорту кисню без порушень метаболізму. На етапах мобілізації та видалення щитоподібної залози, в обох групах, спостерігалися прояви гіпердинамії та гіперметаболізму. Метаболізм у групі ІІ, на цих етапах відповідно, був нижчим, на 9,3% та на 10,1%, ніж в групі І. Ступіть порушення метаболізму, при цьому, в групі І складала - 42,8±2,3% і 32,6±1,8%, в групі ІІ – 31,2±1,6% і 22,3±1,2% (р<0,05). Рівень кортизолу крові був вищим, ніж в групі ІІ (р<0,05).

Висновки. Проведення периопераційного енергомоніторингу, з використанням непрямої калориметрії, дозволяє своєчасно виявляти порушення метаболізму та проводити відповідну патогенетичну корекцію. Використання дексмедетомідину в дозі 0,1 мкг×кг^-1×год.^-1 достатньо ефективне в якості внутрішньовенного ад'юванта при загальному знеболюванні під час тиреоїдектомії у хворих тиреотоксикозом.