ОСОБЛИВОСТІ ЛІКУВАННЯ ІШЕМІЧНОЇ ХВОРОБИ СЕРЦЯ ІЗ КОМОРБІДНИМ ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 2 ТИПУ БЛОКАТОРАМИ РЕЦЕПТОРІВ АНГІОТЕНЗИНУ

Анотація

Вступ: актуальність визначення особливостей лікування ІХС із супутнім цукровим діабетом 2 типу є високою, оскільки вирішує ряд важливих медико-соціальних та економічних проблем суспільства.

Мета дослідження: оцінити стан функції серця (розвиток серцевої недостатності) та зміни метаболізму глюкози у хворих на ІХС із супутнім ЦД ІІ типу залежно від стадії ЦД та лікування телмісартаном і валсартаном.

Матеріали і методи. Обстежено 106 хворих на ІХС та ЦД ІІ типу середній вік яких склав 68,8±8,9 років; середній вік чоловіків (46,2 %) становив 65,2±9,0 років, жінок (53,8 %) — 71,6±7,8 років. Усі пацієнти проходили лікування в кардіологічному відділенні КНП «Міська клінічна лікарня № 27» Харківської міської ради, яке є клінічною базою кафедр внутрішньої медицини № 2, клінічної імунології та алергології Л. Т. Малої ХНМУ. Усі пацієнти були розподілені на 4 групи залежно від стадії цукрового діабету. Першу групу склали пацієнти з ІХС без супутнього ЦД (n=36; середній вік = 66,4±10,1 років); другу — із ІХС та ЦД легкого ступеня тяжкості (n=21; середній вік = 71,9±9,4 років); третю — пацієнти з ІХС та ЦД середнього ступеня тяжкості (n=28; середній вік = 69,7±8,0 років); четверту — хворі на ІХС із тяжким ЦД (n=21; середній вік = 67,9±6,5 років).

Отримані результати: після лікування валсартаном і телмісартаном не спостерігалося різниці в САТ, ДАТ і ЧСС як у пацієнтів, які приймали валсартан, так і телмісартан. Проте очевидно, що їх рівні здебільшого нормалізувалися, що свідчить про високу ефективність проведеного лікування.

Порівняння початкових даних і даних після лікування показало значні зміни, що спостерігалися як у функції серця, так і в метаболізмі глюкози. Було виявлено, що ті, хто приймав валсартан визначили значне зниження САТ, ДАТ і ЧСС у пацієнтів лише з ІХС та ІХС із помірним ЦД 2 типу.

У всіх пацієнтів, що вживали валсартан, відбулося зниження HbA_1c незалежно від стадії ЦД, тоді як телмісартан забезпечува нормалізацію HbA_1c лише у пацієнтів із помірним та важким ЦД.

Отримані дані свідчать про те, що телмісартан діє як захисний та відновлюючий препарат у пацієнтів із супутньою ІХС та ЦД 2 типу, переважно при помірних та важких стадіях ЦД; валсартан же посилює серцеву функцію переважно у пацієнтів із ізольованою ІХС та при легкому та тяжкому ЦД, загалом не впливаючи на систолічну та діастолічну функції.

Висновки: наше дослідження демонструє тісний зв'язок між метаболізмом глюкози та функцією серця. Показано, що стадія ЦД 2 суттєво впливає на показники морфологічного стану серця, впливаючи на розвиток систолічної та, переважно, діастолічної дисфункції, що в подальшому призводить до розвитку серцевої недостатності. Крім того, показано, що лікування хворих на ІХС із супутнім ЦД 2 різних стадій БРА (валсартаном і телмісартаном) забезпечує протективну дію на серцевий м’яз і метаболізм глюкози. Дослідження виявило значні кореляції між рівнями артеріального тиску, систолічною та діастолічною функціями та рівнями глюкози та HbA_1c у пацієнтів із різними стадіями ЦД 2 типу.