Ключові слова
Як цитувати
Анотація
Крім «класичних» факторів ризику (ФР) артеріальних і венозних тромбозів, деякі автори до тригерів розвитку останніх відносять реактивні зміни показників периферичної крові (ПК) і маркери спадкової тромбофілії. Результати більшості проведених досліджень вказують, що «класичні» ФР судинних тромботичних епізодів ускладнень належать до потужних чинників їх розвитку, наявність яких нівелює протромбогенний потенціал носійства спадкової тромбофілії та реактивних змін у ПК (РЗПК). Проте наразі відсутні дані щодо оцінки внеску Лейденської мутації (алель G1691A гена проакцелерину фактора V коагуляції) в когорті як із РЗПК, так і з ФР тромботичних ускладнень (ТУ).
Мета дослідження – визначити внесок носійства алельного варіанта G1691A гена V фактора коагуляції (Лейденської мутації) в розвиток ТУ залежно від наявності ФР судинних подій в осіб із реактивними змінами в ПК (реактивним лейкоцитозом, тромбоцитозом і вторинною поліцитемією).
Матеріал і методи. Проаналізовано результати загальноклінічного та молекулярно-генетичного обстеження 152 пацієнтів із РЗПК тривалістю два місяці та більше, включаючи 31 особу (20,39% ) із ТУ в анамнезі. Когорти пацієнтів із ФР і без них складала 71 (46,71%) та 81 (53,49%) особу відповідно. Судинні ускладнення в когорті осіб із ФР мали місце в 24 пацієнтів (33,80%), а без них – у 7 (8,64%).
Результати. Серед пацієнтів із РЗПК Лейденську мутацію виявлено в 5,92% випадків (9 носіїв). В осіб із ТУ її визначали частіше, ніж у когорті без ТУ (5 із 31 проти 4 із 121; р=0,030). У загальній когорті осіб із РЗПК носійство Лейденської мутації збільшувало ризик ТУ в 3,05 раза (відносний ризик – ВР=3,05; 95% довірчий інтервал – ДІ 1,54-6,03). Серед пацієнтів без ФР та осіб віком до 60 років тромбози були частішими на тлі носійства нуклеотидного варіанта G1691A гена фактора V коагуляції, ніж за наявності алелі дикого типу (3 із 6 проти 4 із 75; р=0,007 і 4 із 6 проти 8 із 107; р=0,010 відповідно). Ймовірність розвитку тромбозу за носійства Лейденської мутації в осіб із ТУ без ФР і в пацієнтів молодшої вікової групи становила 10,57 раза (95% ДІ 2,60-42,87) і 16,83 раза (95% ДІ 3,43-82,41) відповідно. Ризик розвитку троботичних подій в осіб без ФР віком до 60 років становив 16,75 раза (ВР=16,75; 95% ДІ 3,44-81,50). Проте частота та ризик розвитку тромбозів не зростали в осіб із ФР, у пацієнтів віком понад 60 років, а також у пацієнтів віком понад 60 років із ФР.
Висновок. Носійство G1691A алелі гена фактора V коагуляції (Лейденської мутації) в пацієнтів із реактивним тромбоцитозом, лейкоцитозом і вторинною поліцитемією збільшує ризик розвитку тромбозів, у першу чергу за рахунок пацієнтів без ФР у віковій категорії до 60 років.
Посилання
Baglin T., Gray E., Greaves M. (2010). Br. J. Haematol. Clinical guidelines for testing for heritable thrombophilia, 149, 209–220.
De Stefano V., Za T., Rossi E. (2009). Haematologica. Influence of the JAK2 V617F mutation and inherited thrombophilia on the thrombotic risk among patients with essential thrombocythemia, 94, 733-737.
Gandrille S., Alhenc-Gelas M., Aiach M. (1995). Blood Coagul. Fibrinolysis. A rapid screening method for the factor V Arg506>Gln mutation, 6 (3), 245-248.
Giri S., Dilipbhai Mehta K. Vijaya R. (2016). Secondary Polycythemia and the Risk of Venous Thromboembolism (VTE) Among Hospitalized Patients in the United States. Bhatt Blood, 128, 1427.
Grau A. J., Boddy A. W., Dukovic D. A., Buggle F., Lichy C., Brandt T., Hacke W. (2004). Leukocyte count as an independent predictor of recurrent ischemic events. Stroke, 35, 1147–1152.
Grody. W., Matteson C., Palomaki G. (2002). American College of Medical Genetics. Standards and Guidelines for Clinical Genetics Laboratories 2006 Edition. Technical Standards and Guidelines: Venous Thromboembolism (Factor V Leiden and Prothrombin 20210G>A Testing): A Disease-Specific Supplement to the Standards and Guidelines for Clinical Genetics Laboratories. Available from http://www.acmg.net/Pages/ACMG_Activities/stds-2002/fv-pt.htm.
Gupta N., Khan F., Tripathi M. (2003). Absence of factor V Leiden (G1691A) mutation, FII G20210A allele in coronary artery disease in North India. IJMS, 57 (12), 535-542.
Ho KM1, Yip CB, Duff O. J. (2012). Reactive thrombocytosis and risk of subsequent venous thromboembolism: a cohort study. Thromb Haemost. 10(9), 1768-74. doi: 10.1111/j.1538-7836.2012.04846.x.
Lane D. Grant P. (2000). Role of hemostatic gene polymorphisms in venous and arterial thrombotic disease Blood., 95, 1517-1532.
Noelia Vilalta, Miquel Vázquez-Santiago, Biel Cuevas, Raquel Macho, Angel Remacha, Marina Carrasco, José Mateo, Juan Millón, José Manuel Soria, Juan Carlos Souto (2017). The Relationship between Leukocyte Counts and Venous Thromboembolism: Results from RETROVE Study., Biol Med (Aligarh), 9,4. DOI: 10.4172/0974-8369.1000400.
Segal J., Brotman D., Necochea A. (2009). Predictive Value of Factor V Leiden and Prothrombin G20210A in Adults With Venous Thromboembolism and in Family Members of Those With a Mutation. JAMA, 301, 2472-2485.
Van de Water F. J., Lund M. (2000). Van de Water F. J. Inherited Thrombophilias and MI, 36, 717-722.
Walker I., Greaves M., Preston F. (2001). Guideline Investigation and management of heritable thrombophilia. Br. J. Haematol., 114, 512-528.
Zoller B., Svensson P., He X. (1994). Identification of the same factor V genemutation in 47 out of 50 thrombosis-prone families with inherited resistance to activated protein C. J. Clin. Invest., 94, 2521-2524.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.