ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА НЕГАТИВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ЛІКУВАННЯ БОЛЮ В УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ ПІСЛЯ МІННО-ВИБУХОВИХ ПОРАНЕНЬ ПІД ЧАС ВІЙНИ В УКРАЇНІ

Анотація

Вступ. Біль у комбатантів, які отримали мінно-вибухові поранення під час бойових дій в Україні у 83.3% випадках стає хронічним. Хронічний біль призводить до цілого ряду негативних аспектів, які впливають на якість життя комбатантів, а при поверненні, після лікування, на військову службу для професій, які вимагають від людей діяти під тиском, підвищує ризик не лише для нього, але для товаришів по команді та місії. Отже, питання хронізації болю у даної категорії пацієнтів потребує подальшого вивчення, а виявлення факторів, які мають вплив на частоту хронізації може, потенційно, покращити результати лікування даної категорії пацієнтів.

Мета. Виявити фактори, що впливають на негативні результати лікування болю в учасників бойових дій після мінно-вибухових поранень під час війни в Україні

Матеріали та методи. Проаналізовано лікування 660 комбатантів з мінно-вибуховими пораненнями. Результати лікування оцінювали за візуальною аналоговою шкалою (VAS). Порівняння груп проводилося за критерієм Манна-Уітні і критерієм хі-квадрат з урахуванням поправки на неперервність. Для аналізу зв’язку ризиків отримання негативного результату лікування з факторними ознаками було використано метод побудови однофакторних та багатофакторних моделей логістичної регресії. Якість моделей оцінювалася за площею під ROC-кривою (AUC – Area under the ROC curve). Для кількісної оцінки ступеню впливу факторної ознаки розраховувався показник відношення шансів.

Результати. Виявлено, що факторами негативних результатів лікування болю у комбатантів з мінно-вибуховими пораненнями є: 1) метод лікування болю (p<0.001), ВШ=0.06 (95% ВІ 0.04-0.09); 2) висока інтенсивність болю за ВАШ при поступленні (p<0.001), ВШ=3.16 (95% ВІ 2.52-3.98); 3) анестезіологічний ризик за ASA (p=0.049) ВШ=0.67 (0.45-0.99); 4) кількість поранених анатомічних ділянок тіла (p=0.015), ВШ=1.17 (95% ВІ 1.03-1.32); 5) сукупність показників: метод лікування болю, вік пацієнта та кількість поранених анатомічних ділянок тіла AUC= 0.82 (95% ВІ 0.79-0.85).

Висновки. Наше дослідження демонструє, що якщо у комбатантів після мінно-вибухових поранень використовувати метод лікування болю, який не забезпечує надійний контроль над інтенсивністю болю, то під час евакуації до лікувального закладу такий біль стає болем високої інтенсивності. Також умови поранення (умови бойових дій) та, безпосередньо, саме поранення обумовлює значний анестезіологічний ризик за ASA. Такі пацієнти асоціюються з більшим ризиком хронізації болю. Надалі необхідні поглиблені дослідження, які б змогли продемонструвати ефективність чи переваги застосування поєднання методів лікування болю з реґіонарними методами знеболення. Якісний контроль над болем під час медичної евакуації поранених з поля болю до лікувального закладу потенційно можуть покращити результати лікування таких комбатантів та знизити частоту хронізації болю.