ОЦІНКА МІХУРОВО-СЕЧОВІДНОГО РЕФЛЮКСУ ПРИ НЕЙРОГЕННИХ ДИСФУНКЦІЯХ СЕЧОВОГО МІХУРА ТА ВИБІР ТАКТИКИ ЛІКУВАННЯ

Анотація

Мета дослідження. Покращання результатів лікування міхурово-сечовідного рефлюксу (МСР), що виник на тлі нейрогенних дисфункцій сечового міхура (НДСМ), шляхом розробки об’єктивно обґрунтованої системи диференційованого підходу до вибору тактики лікування хворих та удосконалення на цій підставі існуючих методів лікування.

Матеріали та методи. Клінічно обстежено 279 хворих на МСР, який виник на тлі НДСМ. Отримали консервативне лікування 87 пацієнтів. Варіант дослідження: поздовжнє (проспективне дослідження, випадок-контроль). Відсутня рандомізація. Критеріями включення: наявність у пацієнта МСР одночасно з НДСМ. У дослідження не ввійшли пацієнти з МСР V ступеня. Вивчали і оцінювали клініко-лабораторні прояви МСР та його ускладнень. Проводили комплексну оцінку важкості захворюваності на МСР та ефективності лікування. Пацієнтів поділили на 3 групи за запропонованою системою “Спосіб комплексної оцінки тяжкості захворювання на міхурово-сечовідний рефлюкс та ефективності лікування”.

Результати досліджень. Найбільш часто МСР спостерігається у віці від 6 до 10 років – 44,4% пацієнта. У віці до 5 років частіше діагностується МСР ІІІ-ІV ст. Скарги на дизуричні розлади з віком зникають або зменшуються (t= -0,1533; p=0,010). Зі збільшенням віку хворих (після 7–8 років) частота загострень пієлонефриту зменшується (t= -0,1344; p=0,025), але частіше спостерігається дилятаційне розширення верхніх сечовивідних шляхів (t=0,2157; p=0,001) та погіршення функції нирок (t=0,2354; p=0,001). Запальні процеси сечовивідних шляхів частіше виникають у жінок (t=0,1419; p=0,018). У чоловіків порушення функції нирки зі сторони МСР зустрічається частіше (t= -0,1733; p=0,004).

Висновки. Більшість клінічних та лабораторних проявів МСР не мають кореляційного зв’язку із його ступенем. Встановлена зворотна кореляційна залежність ступеня МСР з віком та пряма – з лейкоцитурією. Дизуричні розлади, лейкоцитурія, частота загострень пієлонефриту є складовими клініки МСР, що впливають на якість життя і змінюються першими внаслідок лікування за рахунок нормалізації функції сечового міхура. Клінічні прояви та ускладнення МСР погіршують якість життя у 66,2% хворих. Оцінка ефективності лікування хворих приймає до уваги ступінь МСР і комплекс головних клінічних проявів та ускладнень, що можливо при використанні запропонованої системи “Спосіб комплексної оцінки тяжкості захворювання на міхурово-сечовідний рефлюкс та ефективності лікування”.