САМОЗВАНЦІ СЕРЕД СІМЕЙНИХ ЛІКАРІВ

Анотація

ВСТУП. Проблеми кадрової політики в медицині завжди відігравали провідне місце в забезпеченні якісної медичної допомоги населенню. Молоді спеціалісти стикаються з високими вимогами ринку праці та постійним тиском керівництва, не маючи при цьому готових стратегій адаптації. Початок історії успіху завжди важкий, іноді свій вплив має синдром самозванця. Постійні сумніви у власних силах призводять до емоційного знесилення та розвитку цинічного ставлення до оточуюючих, що надалі може трансформуватися у синдром професійного вигорання.

МЕТА: проаналізувати розповсюдженість феномену самозванця серед молодих лікарів за фахом «Загальна практика – сімейна медицина» та дослідити можливі зв’язки з феноменом професійного вигорання.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ. Нами було проведено анонімне одномоментне анкетування 27 молодих сімейних лікарів з допомогою опитувальників The Clance Impostor Phenomenon Scale та Maslach Burnout Inventory Human Services Survey for Medical Personnel. Процедура проведеного дослідження цілком відповідала загальноприйнятим нормам моралі, вимогам дотримання прав, інтересів та особистої гідності учасників дослідження, власне відповідно до принципів біоетики, викладених у Гельсінській декларації «Етичні принципи медичних досліджень за участю людей» та «Загальній декларації про біоетику та права людини (ЮНЕСКО)».

РЕЗУЛЬТАТИ. Всі респонденти продемонстрували наявність синдрому самозванця певного ступеню важкості, що може бути пов’язано зі зміною професійної ролі – перехід від лікаря-інтерна до самостійної одиниці – сімейного лікаря. Кожен четвертий лікар-інтерн вже має прояви емоційного виснаження та деперсоналізації, 7% опитаних мають сформований феномен професійного вигорання. Не виключено, що ці зміни пов’язані з умовами праці та воєнними діями на території України.

ВИСНОВКИ. Майже половина респондентів була віднесена до проміжних профілів синдрому вигорання (Перевантажений, Неефективний, Відсторонений), які піддаються корекції за умови вчасного виявлення та вдалого менеджменту. Всі без виключення респонденти мали прояви феномену самозванця різного ступеня вираженості. Синдром самозванця має тісний зв’язок з емоційним виснаженням (р=0,002) та деперсоналізацією (р=0,000214) в структурі синдрома професійного вигорання, що дозволяє розробляти нові підходи корекції та оптимізувати шляхи профілактики СПВ.